3. ПАЛАЮЧИЙ КУЩ 1-6; ПОСЛАННИЦТВО МОЙСЕЯ 7-22
Мойсей же пас вівці в Їтра, тестя свого, священика мідіянського. Раз погнав він був вівці поза пустиню і прийшов до Божої гори, до Хориву.
І з’явився йому ангел Господній у вогняному полумені посеред куща. Глянув він, аж ось вогнем палає кущ, а не згоряє.
І каже Мойсей сам до себе: “Підійду лишень ближче та подивлюсь на це велике диво, чому то не згоряє кущ?”
Побачив Господь, що він наближався подивитись, та й кликнув до нього з-посеред куща: “Мойсею, Мойсею!” І відповів той: “Я тут!”
І сказав: “Не наближайся сюди! Скинь взуття з твоїх ніг: місце бо, що на ньому стоїш – земля свята.”
А далі: “Я – Бог батька твого, Бог Авраама, Бог Ісаака, Бог Якова.” І закрив Мойсей лице своє, боявся бо дивитися на Бога.
І промовив Господь: “Бачу я, бачу бідування народу мого, що в Єгипті, і чую голосіння, що його спричинюють доглядачі. О, я знаю біль його!
Тому я й зійшов рятувати його з рук єгиптян і вивести його з тієї землі в землю простору і гарну, що тече молоком та медом, на житла ханаанян, хеттитів, аморіїв, перізіїв, хіввіїв та евусіїв.
І ось голосіння синів Ізраїля дійшло до мене, я бачив утиски, що ними пригнітають їх єгиптяни.
Іди ж, оце пошлю тебе до фараона, щоб вивів ти народ мій, синів Ізраїля, з Єгипту.”
І сказав Мойсей до Бога: “Хто ж я такий, щоб мені йти до фараона і вивести синів Ізраїля з Єгипту?”
А Бог на те: “Я буду з тобою; ось це буде тобі за знак, що сам я тебе послав: як виведеш людей з Єгипту, служитимете Богу на цій горі.”
І сказав Мойсей до Бога: “Як прийду ж оце я до синів Ізраїля і скажу до них: Бог батьків ваших прислав мене до вас, а вони запитають мене: Як йому на ім’я? – то що мені їм відповісти?”
І промовив Бог до Мойсея: “Я той, хто є.” І додав: “Так промовиш до синів Ізраїля: ,,Я – є” післав мене до вас.”
І сказав Бог знов до Мойсея: “Так промовиш до синів Ізраїля: Господь Бог батьків ваших, Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова післав мене до вас. Таке моє ім’я навіки, і таке моє найменування з роду в рід.
Іди ж но, збери старшин Ізраїля і промов до них: Господь Бог батьків ваших явився мені; Бог Авраама, Ісаака і Якова, і сказав: Уважно зорив я за вами та всім тим, що коять вам в Єгипті;
і постановив я вивести вас з єгипетського бідування в землю ханаанян, хеттитів, аморіїв, перізіїв, хіввіїв й євусіїв, в землю, що тече молоком та медом.
І коли вони послухають голосу твого, ввійдеш ти й старшини Ізраїля до царя єгипетського та скажеш до нього таке: Господь, Бог євреїв, зустрів нас, тож підемо за три дні ходи в пустиню принести там жертву Господеві, Богу нашому.
Я ж добре знаю, що єгипетський цар не дозволить вам вийти, хіба-що буде примушений силою.
Тоді я простягну мою руку й вдарю по Єгипті всіма, моїми чудесами, що творитиму посеред нього, і тоді він вас відпустить.
Я дам цьому народові ласку в очах єгиптян так, що як будете виходити, не підете з порожніми руками;
а кожна жінка позичить у своєї сусідки та в своєї господині посуд золотий та срібний і одежі, що понадіваєте на синів та дочок ваших; і тим робом пообираєте єгиптян.”
